згубити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
заходити — I зах одити джу, диш, недок., зайти/, зайду/, за/йдеш, док. 1) неперех.Ідучи, потрапляти куди небудь, проникати в середину або вступати в межі чогось; входити. || Приходити, забігати куди небудь ненадовго, мимохідь; відвідувати кого небудь,… … Український тлумачний словник
згублений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до згубити. 2) у знач. прикм. Який згубився, зник із поля зору; непомітний, невидимий на тлі чого небудь … Український тлумачний словник
погубляти — я/ю, я/єш, недок., рідко, погуби/ти, гублю/, гу/биш; мн. погу/блять; док., перех. 1) тільки док. Загубити, згубити, втратити все чи багато чого небудь. || Ненароком випустити що небудь; упустити. || Перестати бачити, спостерігати кого , що небудь … Український тлумачний словник
позводити — джу, диш, док., перех. 1) Звести вниз усіх чи багатьох. 2) Допомогти встати, піднятися; підвести всіх чи багатьох. 3) Спорудити, збудувати все чи багато чого небудь. Позводити палаци. 4) Привести, зібрати з різних місць в одне всіх чи багатьох.… … Український тлумачний словник
позгублювати — юю, юєш, док., перех. 1) Згубити все чи багато чого небудь. 2) Призвести до загибелі, позбавити життя всіх чи багатьох … Український тлумачний словник
попереводити — джу, диш, док., перех. 1) Перевести через що небудь або з одного місця на інше багатьох. 2) Перемістити з одного місця в інше багато чого небудь. 3) Перемістити на інше місце роботи, навчання і т. ін. багатьох. || Перевести в інший клас, розряд і … Український тлумачний словник
попускати — I а/ю, а/єш, недок., попусти/ти, ущу/, у/стиш, док. 1) перех. Розпускати, ослаблювати що небудь міцно зв язане, стягнуте. || Робити щось менш натягнутим; відпускати, послаблювати. || безос. 2) неперех., перен., розм. Ставати менш дошкульним,… … Український тлумачний словник
проронити — роню/, ро/ниш, док., перех. 1) Ненароком упустити або згубити який небудь предмет. •• Пророни/ти сльозу/ заплакати. 2) у сполуч. зі сл. слово, звук, перен. Стримано, коротко промовити що небудь (звичайно після тривалого мовчання) … Український тлумачний словник
розгублюватися — ююся, юєшся, недок., розгуби/тися, гублю/ся, гу/бишся; мн. розгу/бляться; док. 1) Пропадати, губитися ненароком через чиюсь неуважність або від страху (про все чи багато чого небудь). 2) тільки док., розм. Розминутися один з одним, згубити один… … Український тлумачний словник
